English · Deutsch · Français · Italiano · Русский · Українська

Робота із сервером

Цей розділ описує типові наскрізні сценарії, що поєднують клієнтську та серверну половини застосунку.

Спроєктувати, запустити та протестувати сервер локально

1. У Server Studio спроєктуйте адресний простір і задайте кінцеву точку та безпеку (див. OPC UA Server).
2. Запустіть сервер. Процес середовища виконання стартує та повідомляє свою кінцеву точку.
3. Скористайтеся Open in Client, щоб підключити вбудований клієнт до працюючого сервера; клієнт підключається до локальної кінцевої точки анонімно.
4. Переглядайте сервер, читайте та записуйте змінні та підписуйтеся на значення (див. OPC UA Client).

Оскільки сервер працює у власному процесі, ви можете зупиняти, перезапускати або завершувати його, поки клієнт залишається відкритим — реалістичний спосіб протестувати поведінку перепідключення клієнта.

Тестування безпеки та посвідчень

Налаштуйте сервер з підписом і шифруванням та з користувачами за ім'ям/паролем, потім підключіть клієнт, використовуючи відповідну політику безпеки та посвідчення. Це наскрізно перевіряє обмін сертифікатами (з використанням сховища PKI кожної сторони) та керування доступом.

Симуляція даних у реальному часі

Призначте змінним симуляції (лічильник, синус, пила тощо), щоб сервер видавав змінні значення. Підпишіться на ці змінні в клієнті та спостерігайте, як подання Data Access та панель трендів оновлюються зі справжніх сповіщень про зміну даних.

Клонування наявного сервера

Підключіть клієнт до стороннього сервера, перегляньте потрібну частину адресного простору та клонуйте її до нового серверного проєкту. У вас з'явиться редаговане відтворення .uaserver, яке можна запускати локально, захищати та симулювати.

Обмін адресними просторами

Використовуйте імпорт/експорт NodeSet2, щоб переносити адресний простір між цим інструментом та іншим OPC UA-інструментарієм або зберігати версійовану копію спроєктованої моделі.

Емуляція обмінів «запит/відповідь» ПЛК

Додайте спроєктованому серверу правила поведінки, щоб запис клієнта викликав відповідь на боці сервера — наприклад PageRequest → PageResponse (див. OPC UA Server). Це емулює обміни, яких HMI очікує від ПЛК, дозволяючи перевірити HMI або клієнт проти реалістичної поведінки «запит/відповідь», яку не може забезпечити статичний адресний простір.